Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України, спрямований на оновлення системи захисту прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Документ комплексно змінює підходи держави до підтримки переселенців, запроваджує нові соціальні гарантії, удосконалює механізми реалізації житлових прав та визначає сучасну модель інтеграції ВПО у приймаючі громади.

Необхідність прийняття нового закону була зумовлена тим, що Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, ухвалений ще у 2014 році, вже не відповідав сучасним викликам, пов’язаним із тривалою збройною агресією та значним збільшенням кількості внутрішньо переміщених осіб.

Комплексний підхід до підтримки ВПО

Однією з ключових новацій є законодавче закріплення понять адаптації, інтеграції та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб.
Відтепер держава зобов’язана не лише забезпечувати базові соціальні гарантії, а й реалізовувати комплекс заходів підтримки на кожному з етапів перебування людини у статусі ВПО. При цьому допомога надаватиметься з урахуванням індивідуальних потреб особи та рівня її інтеграції у територіальну громаду.

Нові гарантії житлових прав

Важливим напрямом реформи стало посилення державних гарантій щодо забезпечення житлом. Законом визначено, що підтримка може здійснюватися шляхом:

• надання житла для тимчасового проживання;
• забезпечення можливості довгострокової оренди;
• пільгового кредитування;
• застосування механізмів рефінансування;
• реалізації інших державних та місцевих житлових програм.

Такий підхід має сприяти переходу від тимчасових рішень до створення довгострокових механізмів забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб.

Пенсійні права переселенців

Окрему увагу закон приділяє пенсійному забезпеченню.

Документ прямо встановлює, що внутрішньо переміщені особи не можуть перебувати у менш сприятливому становищі порівняно з іншими пенсіонерами. До них не можуть застосовуватися додаткові або спеціальні вимоги щодо призначення, перерахунку чи виплати пенсій лише через наявність статусу ВПО.

Це законодавче положення спрямоване на усунення дискримінаційних підходів, які неодноразово ставали предметом судових спорів.

Електронний кабінет ВПО

Законом передбачено створення електронного кабінету внутрішньо переміщеної особи. Через нього переселенці зможуть:

• проходити оцінювання власних потреб;
• подавати необхідні заяви;
• отримувати державні послуги;
• взаємодіяти з органами державної влади в електронній формі.

Очікується, що цифровізація значно спростить доступ ВПО до адміністративних та соціальних послуг.

Освіта дітей-переселенців

Документ також гарантує дітям із числа внутрішньо переміщених осіб право на здобуття освіти:

• за місцем фактичного проживання;
• у переміщених закладах освіти;
• відповідно до законодавства про освіту.

Такі зміни покликані забезпечити безперервність освітнього процесу незалежно від місця проживання дитини.

Посилення ролі громад та Рад ВПО

Новий закон деталізує повноваження центральних і місцевих органів влади щодо формування та реалізації державної політики у сфері захисту внутрішньо переміщених осіб. Крім того, документ передбачає подальший розвиток механізмів участі переселенців у прийнятті рішень через Ради з питань внутрішньо переміщених осіб, що функціонують при органах місцевого самоврядування та військових адміністраціях.

Коли закон набере чинності

Закон набирає чинності через три місяці після його офіційного опублікування. Очікується, що більшість його положень почнуть діяти з жовтня 2026 року.

Що це означає для ВПО

Прийняття нового закону є одним із наймасштабніших оновлень законодавства у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб за останні роки. Документ змінює сам підхід держави до підтримки переселенців – від реагування на наслідки вимушеного переміщення до створення системи довгострокової інтеграції, забезпечення житлових гарантій, цифровізації державних послуг та недискримінаційного доступу до соціального захисту.

Для внутрішньо переміщених осіб це означає появу нових законодавчих гарантій, які після набрання законом чинності мають бути реалізовані через відповідні підзаконні нормативно-правові акти та державні програми.