Випуск №20

Оцінка майна у судовому процесі: інструмент доказування чи формальність?

🔹 Оцінка майна на початковій стадії судового розгляду
 

У справах, пов’язаних із майновими вимогами, звернення до суду зазвичай передбачає попереднє визначення вартості майна. На старті процесу незалежна оцінка виконує формальну функцію — є підставою для розрахунку судового збору. Водночас її значення не обмежується лише технічним аспектом.

У ході розгляду справи оцінка може набути ключового значення для вирішення спору по суті. Це особливо актуально у справах щодо поділу спільного майна подружжя, спадкових конфліктах, спорах між співвласниками нерухомості або при визначенні розміру грошової компенсації. Зафіксована на початку процесу вартість нерідко стає базовим орієнтиром для позицій сторін і судових висновків.

Навіть у випадках, коли предметом розгляду є суто процедурне питання, наприклад оформлення права власності, незалежна оцінка на початковому етапі залишається необхідною.

🔹 Звіт про оцінку: обов’язкові умови дійсності
 

Згідно із Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, результатом незалежної оцінки є звіт про оцінку майна. Саме цей документ подається до суду разом із позовною заявою для обґрунтування розміру судового збору.

Разом з тим складання звіту можливе лише за дотримання трьох обов’язкових умов:
1. Наявність повного пакета правовстановлюючих документів на майно (для нерухомості — документ, що підтверджує право власності, та технічний паспорт).
2.Замовником оцінки має виступати виключно власник майна.
3. Об’єкт оцінки повинен бути доступним для огляду оцінювачем.

Недотримання хоча б однієї з цих вимог може поставити під сумнів достовірність звіту та зменшити його доказову силу в суді.

На практиці, якщо оцінка проведена належним чином, сторони часто приймають її результати, що дозволяє уникнути додаткових витрат і затягування процесу. Водночас у випадку подання сторонами різних звітів із суперечливими результатами можливі два варіанти: рецензування обох документів або звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи.

🔹 Письмова консультація оцінювача як альтернативний інструмент
 

У судовій практиці трапляються ситуації, коли скласти повноцінний звіт неможливо — зокрема через відсутність доступу до майна або його перебування у фактичному володінні іншої сторони.

Типовим прикладом є спори під час розлучення, коли одна зі сторін не допускає оцінювача до огляду нерухомості або автомобіль уже відчужено. За таких обставин складання звіту стає неможливим.

У подібних випадках може бути використана письмова консультація оцінювача, передбачена статтею 4 Закону. У ній визначається ймовірна ринкова вартість майна — із врахуванням припущень щодо технічного стану та інших характеристик об’єкта. Якщо сторони не погоджуються з таким висновком, суд зазвичай призначає судову експертизу, яка встановлює вартість без припущень та має підвищену доказову силу.

🔹 Довідка з реєстру ФДМУ: межі застосування
 

Під час нотаріального оформлення прав на нерухомість закон допускає використання як звіту незалежного оцінювача, так і автоматично сформованої довідки з реєстру Фонду державного майна України. Для нотаріальних дій звіт обов’язково реєструється в реєстрі ФДМУ.

Однак у судовому процесі автоматична довідка не є повноцінною альтернативою незалежній оцінці. Визначена таким способом вартість не відображає ринкову ціну в її класичному розумінні та не враховує індивідуальні характеристики об’єкта.

Водночас ні звіт оцінювача, ні письмова консультація, які подаються безпосередньо до суду, не потребують реєстрації у реєстрі ФДМУ.

Для практикуючого юриста правильний вибір форми оцінки на початковому етапі справи дозволяє мінімізувати ризики, зекономити ресурси клієнта та зміцнити процесуальну позицію в суді.