Батько звернувся до суду з вимогою визнати незаконним утримання його дітей за кордоном та зобов’язати матір повернути їх в Україну.

За його словами, у березні 2022 року мати виїхала з дітьми до Канада на підставі його нотаріальної згоди, яка була видана строком на один рік. Після закінчення цього строку діти до України не повернулися, що, на думку батька, порушує його право на участь у вихованні та спілкуванні з ними.

Чоловік також зазначав, що в регіонах, де проживали сторони — в Одеська область та Кіровоградська область — активні бойові дії не ведуться, а школи та медичні заклади працюють.

Що вирішили суди
Суд першої інстанції, а згодом і апеляційний суд відмовили у задоволенні позову.
Суди встановили, що:

• постійне місце проживання дітей до виїзду не було визначене разом із батьком;
• діти адаптувалися до життя в Канаді та зацікавлені у подальшому проживанні там разом із матір’ю;
• з огляду на воєнний стан в Україні перебування дітей у безпечному середовищі відповідає їхнім найкращим інтересам.

Крім того, суди не встановили фактів перешкоджання батькові у спілкуванні з дітьми.

Позиція Верховного Суду
Верховний Суд погодився з рішеннями попередніх інстанцій.

Суд наголосив, що перебування дітей у безпечному середовищі разом із тим із батьків, з ким визначено їх місце проживання, відповідає їхнім найкращим інтересам.

Водночас суд підкреслив важливий принцип: тимчасовий виїзд дітей за кордон не скасовує право батька на спілкування з ними. Батьки повинні співпрацювати, щоб забезпечити дітям можливість підтримувати контакт з обома.

Постанова у справі №522/10087/23